6 листопада 1943 р. після жорстоких боїв наше місто, столицю України, було звільнено від німецько-фашистських загарбників після більше ніж 2-річної окупації. Звільнення столиці України здійснювалося силами 1-го Українського фронту, командуванням якого передбачалося нанести 2 удари: 1) головний - з букринського плацдарму (80 км на південь від Києва); 2) допоміжний - з плацдармів північніше міста. У жовтні 1943 р. армійські групи двічі наступали з букринського напряму, однак оборона ворога тут була занадто міцною. Тому згодом було вирішено перенести головний удар з букринського на лютізький плацдарм і вже звідтам проводити головний удар.
У темні ночі, під прикриттям густого туману наші танки й артилерію переправляли з букринського плацдарму на лівий берег Дніпра. Лівим берегом вони пройшли бл. 200 км на північ і знову переправилися через ріку - на Лютіж. Це було зроблено так досконало, що фашистські війська не зауважили перемін. Натомість ворожі літаки-розвідники насправді літали над фанерними танками й гарматами, зробленими з колод. :sm97: До того ж наші з'єднання, що залишилися біля Букрина, продовжували відволікати увагу супротивника.
Ранком 3 листопада артилерія, зосереджена біля Лютежа, відкрила шквальний вогонь. Здійснюючи удар в обхід Києва із заходу, почали наступ армії генералів Івана Черняхівського та Кирила Москаленка. Піхоті допомагали льотчики ген. Степана Красовського. Напружена боротьба відбувалася і на букринському плацдармі, де наступ 40-ї армії ген. Ф. Жмаченка і 27-ї армії ген. С. Трофименка розпочався двома днями раніше, аби відволікти ворога.
Увечорі 4 листопада введено у бій гвардійську танкову армію ген. Павла Рибалка. Танкісти наступали навіть уночі, з увімкненими фарами та ревучими сиренами.
Станом на вечір 5 листопада війська 38-ї армії були вже на околицях Києва. Розпочалися вуличні бої. Опівночі наші частини прорвалися до центру міста.
До 4 годин ранку 6 листопада спротив противника у Києві було цілком придушено.
За столицю воювали також бійці 1-ї Чехословацької окремої бригади під командуванням Людвіга Свободи. Разом із нашими танкістами вони вибили гітлерівців із залізничного вокзалу.
[font color=red]Вічна слава героям![/font]
[img]
http://i260.photobuc.../ii24/mirir1/106.jpg[/img]
[img]
http://i260.photobuc...i24/mirir1/107_1.jpg[/img]
P.S.
За два роки окупації фашисти замучили, розстріляли та отруїли в «душогубках» більше ніж 195 тис. киян.
