Solus Christus

Mykola Danylov

Якась дивна дискусія задля самої дискусії. Тут лише дві відповіді: 1) українська є і буде офіційною мовою УЛЦ(так само, як УПЦ, РКЦ чи УГКЦ), а Літургія УЄЦАВ - нормативною Літургією УЛЦ; 2) на місцях громади УЛЦ мають повне право служити на якій завгодно мові та в будь-якій літургійній традиції (німецькій, скандинавській чи американській) (що практикував колишній паст. О. Стецюк у Херсоні).

Проблеми соціально-політичні, зокрема питання вивчення або недоречності вживання української мови в Україні (!), доречніше обговорювати на відповідних форумах політичного спрямування (наприклад, "Майдан-уа" чи "Антиоранж").

Mykola Danylov

Але ж англійська мова, на відміну від російської, на соборах КЄЛКУ зрозуміла практично всім. Вам не здається, що Ви б'єте себе власними ж аргументами? Hасправді на останньому Соборі КЄЛКУ в Києві переді мною сидів паст. Олег Юхименко і розмовляв із представником Церкви "Согласие" саме російською.

P.S. Раджу також звернутися до "Правил" цього розділу форуму:http://soluschristus...kij_rozd_l_na_forum/ Зокрема, звернути увагу на слова: "Особливе застереження стосується образ і необґрунтованих звинувачень на адресу представників окремих лютеранських та ін. деномінацій... Перевага традиційно надається підтриманню дружньої, спокійної атмосфери на форумі загалом і в українському розділі зокрема. Теми розділу мають прямо стосуватися або бути дотичними до життя Церкви. Прошу дописувачів утримуватися від суто політичних або міжнаціональних суперечок".
Ставлюся з розумінням, що Вам болять проблеми (?) російської мови в Україні. Але прошу не робити з цього розділу плацдарм для міжнаціональних "розборок", не "переводити стрілок" на УЛЦ і не повторювати помилок бр. Йоганна-Марії Тааля. Вважаймо це за модераторське попередження.

Discovery

Ок. Я имел в виду конференцию в Риге. Никаких обвинений предъявлять и не собирался. Я понял вашу позицию.
Языковое разделение, то проклятие, которое устранится только в Царстве Славы.

Discovery

Феномен українського лютеранства

Українські лютерани мріють про відновлення своєї церкви. Її повернення на Батьківщину вони пов'язують не лише з церквобудівництвом, а й більш широким національним, культурно-освітнім, міжконфесійним - включенням у суспільне й духовне життя країни. Зорієнтована на місцеве населення, його культуру, мову, традиції, сучасна Українська лютеранська церква (УЛЦ) прагне відновити гасло своїх піонерів: "Через Реформацію - українізація!", бо "теперішня Церква є прямою на­ступницею Української євангельської лютеранської Церкви". З огляду на історичну прихильність України до синтезу релігійної і національної ідей, це гасло у період становлення її державності здатне викликати певні симпатії. А відтак - розширити ареал присутності самого лютеранства, вивівши його нарешті за рамки "німецької віри" і зробивши повноцінним елементом вітчизняного буття.



Ще одна суттєва специфіка закладу, що виокремлює його з-поміж інших протестантських духовних шкіл, - особлива увага до української мови, історії та культури, українознавча спрямованість багатьох предметів, тобто цілеспрямована підготовка душ пастирів для України. Не випадково майже стовідсоткова комплектація іноземними вчителями (а викладачів тут рекрутують головно із семінарії "Конкордія" Міссурійського синоду) не заважає цьому закладові максимально наблизитись до потреб національної освіти. Цікаво, що й пасторів-іноземців, яких запрошує УЛЦ, також налаштовують на вивчення української мови та якнайшвидше призвичаювання до місцевих умов.



Парадоксальна річ: національне начало лютеранства, що так довго не імплантувалося в українське духовне буття, виявилося раптом співзвучним його традиціям, тільки-но ці традиції та національні інтереси самого буття були визнані пріоритетними.


Українська лютеранська церква дуже прицільно взяла курс на створення національної церкви, визначивши, що її головна мета - пробудження духовності й національної свідомості українців. Такої ролі не бере на себе жодна протестантська конфесія в Україні, тримаючись зазвичай нейтралітету стосовно політики й національної ідеї. Тому громадські гасла українських лютеран - "...не почуваймося сиротами, "приходьками", "чужинцями", а вкоріненими на рідній українській землі Словом Божим дітьми небесного Отця, яким не байдужа будучність свого народу, його доля, шлях, життєвий вибір, віра" або "Проповідуй Євангелію так, наче Вона особисто спрямована до українського народу: "Так бо Бог полюбив "Україну", що дав Сина Свого Однородженого, щоб "якщо Україна" вірує в Нього, не загинула, але мала життя вічне" ("Стяг") - дисонують не лише з позицією радикальних протестантів, а й німецьких лютеран. Для перших - це політична заангажованість, що виходить за межі Євангелія, для других - перевага позацерковних інтересів над церковними, при якій, з огляду на канонічно-територіальні вимоги Православної церкви, можливе посягання на прозелітизм.

Discovery

Ясно, что Любащенко всего лишь религиовед. Однако, она верно подметила, что одной из попутных целей УЛЦ является украинизация, национальный подъем, синтез религиозных идей с национальными, что УЛЦ ориентируется на эти национальные лозунги, потому что они вызывают симпатии у населения(интересно, роста церкви никакого,наоборот,спад).Далее, УЛЦ даже пасторов-иностранцев настраивает(конечно,скажи принуждает,получится скандал) на изучение украинского языка; церковь пробуждает национальное самосознание.

Вобщем,дело пахнет ке...национализмом.

Discovery

Mykola Danylov
Тема: Re: Какой перевод вы порекомендуете?

Отправлено 01.09.2008 в 13:18
Но для меня русский язык родной...




Извольте, но зачем было так передо мной напрягаться на украинском языке?

Mykola Danylov

Mykola Danylov

За неодноразову провокацію учасників на з'ясування міжнаціональних та етнолінгвістичних стосунків, що лежать поза віросповідною спрямованістю порталу "СЛ", а також ігнорування модераторського зауваження учасник Discovery отримує ще одне модераторське попередження та пораду докладніше ознайомитися з правилами форуму: http://soluschristus.ru/pravila/

Discovery

Прошу дописувачів утримуватися від суто політичних або міжнаціональних суперечок. В іншому разі відповідні теми можна формувати в розділі «Разное» форуму.

Значит ли это,что можно выяснить этот вопрос в данном разделе,если в этом нельзя?

Discovery

Впрочем, мне понравилось что вы писали в теме про Катехизис на русском языке. Наверное, если бы прочел ранее ваш пост в той теме, то некоторых постов моих здесь и не было. Простите, действительно моя язвительноть перешла всякие границы

Mykola Danylov

"Правила общения в форуме": "9. Все вопросы с модераторами следует выяснять через систему личных сообщений, либо по почте. С вопросами по организации форума, а также замечаниями и предложениями технического характера следует обращаться непосредственно к администратору".

Від усіх створюваних у цьому та інших розділах форуму "СЛ" тем вимагається уникати провокацій учасників на тривалі беззмістовні суперечки, зокрема з дражливих етно-політичних питань. Позитивною особливістю цього форуму в порівнянні з іншими (навіть християнськими) завжди було підтримання певного "градусу" розмов, не вищого за пристойно-допустимий. На мою думку, в даній гілці розмова вичерпала себе: було дано обґрунтовані пояснення з посиланням на офіційні документи помісної церкви та коротким характеристикою лютеранства як християнської конфесії з чітким історично зумовленим національним наративом. За точними бібліографічними даними, гадаю, варто звернутися через систему приватних повідомлень до парафіян нашої центральної громади - користувачів Angela i Besemi, оскільки віднедавна я не мешкаю в Україні та більше не маю власної копії Статуту УЛЦ.

Discovery

Национальная идентичность как нарратив или перформанс не представляет собой однородного целого – она является фрагментированной, разорванной в самой себе, гетерогенной. Национальный нарратив, или нарратив нации, всегда, по мнению Х. Баба, прерывается, оспаривается наличием других нарративов, нарративов меньшинств. Национальная идентичность постоянно «перебивается и оспаривается вмешательством других голосов, других идентичностей» [Bhabha, 1998, 123]. Следовательно, национальная идентичность всегда содержит в себе нечто бессознательное, вытесненное, скрытое. Ю. Кристева также подчеркивает, что любая коллективная идентичность всегда содержит в себе образ «другого» или «других», оспаривающих однородность и однозначность национального нарратива. В терминологии М. Фуко, любая коллективная идентичность зависит от ее конструкции «другого». Идентичность, таким образом, строится на границах, «по ту сторону», в пространстве «за пределами» гомогенной культуры («in beyond» – Homi Bhabha) или в промежутке (зазоре) «между различными культурами» («in-between of different cultures» – Stuart Hall) [цит. по: Merzoeff, 2002]. Следовательно, понимание национальной идентичности невозможно без исследования того, что было вытеснено из национального нарратива, что не представлено, подавлено, что осталось скрытым в бессознательном, спрятанным под маской. А скрытым чаще всего оказывается бессознательное желание занять место власти, имперского центра, метрополии.